***

Заряжайте єлеєм лампадку,
за прогнозом мітіль снігова,
буде брати з мітіллю посадку
штурмова, штурмова, штурмова.

Ненадійна завіса реберце.
Замітає сліди снігопад.
Куля чітко влучає у серце -
наугад, наугад, наугад.

Заряжайте єлеєм лампадку,
за прогнозом мітіль снігова,
буде брати з мітіллю посадку
штурмова, штурмова, штурмова.
Люди не мають до краю уяви, що від народження вже на краю. Я народився у цей світ блаженним,
блаженним, блаженним.
Я народився у цей світ блаженним,
Замість пелюшки сповитим у жаль.

Світ видавався не дуже страшенним?
Страшенним? Страшенним!
Світ насувався на мене страшенно,
наче на місяць вітрів жерміналь.

Я покидаю цей світ не прощенним,
прощенним, прощенним.
Світ покидає мене непрощенним -
просто нема що навзаєм прощать.

В небі хмаринка, така кучерява, наче в раю.
Плаває рибка з листочком в канаві, срібна калюжа для рибки весь світ.
Світ зголоднілий, так будьте ласкаві, і без обид.
Може, ця рибка була золотая?

Дві світлини, два листи,
і цидулка. Все до купи.
Пам'ять часу супроти.
На конверті штемпель - "Крути".
Фото - юнкери живі.
Світ усмшіки на обличчах.
Тіль отримали "гран-прі"
на змаганнях городничих.
Лист - вірші до Коломбіни.
Підпис - юнкер твій Андрій.
"Нам на двох одна країна
у війні цій світовій".
Сльози. Краплі на чорнилах.
Втім читаються рядки.
В почерку і стрій і сила
ще невинної руки.
Клаптик жовтого паперу.
Станція поштова "Крути".

Я народився у цей світ блаженним,
блаженним, блаженним.
Я народився у цей світ блаженним,
Замість пелюшки сповитим у жаль.

Світ видавався не дуже страшенним?
Страшенним? Страшенним!
Світ насувався на мене страшенно,
наче на місяць вітрів жерміналь.

Я покидаю цей світ не прощенним,
прощенним, прощенним.
Світ покидає мене непрощенним -
просто нема що навзаєм прощать.

Я зрозумів, що цей світ незбагненний,
священний, мерзенний.
Світ відпускає мене незбагненним -
вже прапорцями вітри майорять.

Я появився в цей світ повоєнний,
буденний, пісенний.
Я появився в цей світ довоєнний -

"тут таке виходить діло" -
букви кулями стріляють -
"заберіть, будь-ласка, тіло,
тут героїв не ховають".

Ненадійна завіса реберце.
Замітає сліди снігопад.
Куля чітко влучає у серце -
наугад, наугад, наугад.

Через віхолу тінь промайнула
чи насправді, чи лиш сілует.
Як у грудях навзрид кровануло -
на кінцівку яку турнікет?

На грудині замовкла радєйка,
тільки чую чомусь навпаки.
Розірвалась лише батарейка
на шматки, на шматки, на шматки.

Зачекай-но, кістлява пройдохо,

Відвоює посадку потроху
штурмова, штурмова, штурмова.
на кінцівку яку Я народився у цей світ блаженним,
блаженним, блаженним.
Я народився у цей світ блаженним,
Замість пелюшки сповитим у жаль.

Світ видавався не дуже страшенним?
Страшенним? Страшенним!
Світ насувався на мене страшенно,
наче на місяць вітрів жерміналь.

Я покидаю цей світ не прощенним,
прощенним, прощенним.
Світ покидає мене непрощенним -
просто нема що навзаєм прощать.

Я зрозумів, що цей світ незбагненний,
священний, мерзенний.
Світ відпускає мене незбагненним -
вже прапорцями вітри майорять.

Я появився в цей світ повоєнний,
нужденний, злиденний.
Я появився в цей світ повоєнний -
прагнув співати побільше пісень.

Я проводжаю цей світ довоєнний,
смиренний, буденний.
Я проводжаю цей світ довоєнний -
і перетворююсь сам на мішень.Я народився у цей світ блаженним,
блаженним, блаженним.
Я народився у цей світ блаженним,
Замість пелюшки сповитим у жаль.
Світ видавався не дуже страшенним?
Страшенним? Скаженним!
Світ насувався на мене страшенно,
наче на місяць вітрів жерміналь.
Я появився в цей світ повоєнний,
злиденний, нужденний.
Я появився в цей світ повоєнний -
прагнув співати побільше пісень.
Я зневажаю цей світ довоєнний,
смиренний, буденний.
Я зневажаю цей світ довоєнний -
і перетворююсь сам на мішень.
Я принімаю цей світ не прощенним,
прощенним, прощенним.
Світ принімає мене непрощенним -
просто нема що навзаєм прощать.
Я зрозумів, що цей світ незбагненний,
яскравий, мерзенний.
Світ відпускає мене незбагненним -
вже прапорцями вітри майорять.
Я залишаю цей світ неспасенним,
священним, нікчемним.
Я залишаю весь світ неспасенним -
більше на тижні нема воскресінь.
Світ визнає, що любов спадкоємна
нікчемна, даремна.
Я визнаю, що любов неод'ємна -

Другие статьи в литературном дневнике:

• 24.09.2024. ***
• 23.09.2024. ***
• 22.09.2024. ***
• 18.09.2024. ***
• 17.09.2024. ***
• 16.09.2024. ***
• 15.09.2024. ***
• 14.09.2024. ***
• 13.09.2024. ***
• 10.09.2024. ***
• 09.09.2024. ***
• 08.09.2024. ***
• 07.09.2024. ***
• 05.09.2024. ***