***

Пророку іспити, нащадкам зраду.
Без підошов стежині зарости
і до варяг і до Царграда.

Скільки в світі силищ
Криги і неволі.

талан-доля

Є на світі північ -
Крига і недоля.
Скільки треба силищ
не коритись горю.
Є у птаха небо,
Є у неба вітер.
Я бажаю леда,
аби вільно жити,
аби птаху з вітром
мчатися удосталь,
аби без молитви
розчинилась розталь.

не хибувало

колихались віти
і листва бриніла
від пестіння вітру

музику нехитру

срібної раїни

і не серафими

тишу не зустріти.

Пророку - іспити, нащадкам - зраду.
Без підошов стежині зарости.
- Ти прибивав свій щит до стін Царграда
На втіху навіжених із Москви?
- Це ти назвав Почайну Іорданом
не з божевілля зовсім, навпаки,
і писалом водив, коли султану
листа писали згодом козаки ?
Немає кличного в невільній словозміні.
Якщо це ти, то знов тебе зову,
коли весь світ вісить на волосині
і вже не краплі падають в траву...
Зову тебе із вічної блакиті,
і поруч кличуть, кличуть журавлі:
Даруй, собі, мій Києве, лиш миті
на сто століть квітіння повесні.
І першим лащився і першим зрадив.
Нема чого додати в словники.Кто уцелел — умрет, кто мертв — воспрянет. И вот потомки, вспомнив старину:
— Где были вы? — Вопрос как громом грянет, Ответ как громом грянет: — На Дону!
— Что делали? — Да принимали муки, Потом устали и легли на сон.
И в словаре задумчивые внуки За словом: долг напишут слово: Дон.

Пророку - іспити, нащадкам - зраду.
Без підошов стежині зарости.
- Ти прибивав свій щит до стін Царграда
На втіху навіжених із Москви?
- Це ти назвав Почайну Іорданом
не з божевілля зовсім, навпаки,
і писалом водив, коли султану
листа писали згодом козаки ?
Немає кличного в невільній словозміні.
Якщо це ти, то знов тебе зову,
коли весь світ вісить на волосині
і вже не краплі падають в траву...
Зову тебе із вічної блакиті,
і поруч кличуть, кличуть журавлі.

Є у птаха небо.
Є у неба вітер.
А для птаха леда -
був би не підбитий.
А для вітру тільки
би

цвісти каштанів свічам повесні.

мій Києве, довічний мій.
Пророку іспити, нащадкам зраду.
Без підошов стежині зарости.
—Пощо ти щит прибив до стін Царграда
На втіху навіжених із Москви?
—Ти писарем служив Богдану,

коли писав листа султану

Немає кличного в чужій абетці

аж до варяг і від Царграда.

Є у птаха небо,
А у неба вітер.

А мені би леда

був би не підбитий.
А для вітру тільки
би

І першим лащився і першим зрадив.
Нема чого додати в словники.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 24.09.2024. ***
• 23.09.2024. ***
• 22.09.2024. ***
• 18.09.2024. ***
• 17.09.2024. ***
• 16.09.2024. ***
• 15.09.2024. ***
• 14.09.2024. ***
• 13.09.2024. ***
• 10.09.2024. ***
• 09.09.2024. ***
• 08.09.2024. ***
• 07.09.2024. ***
• 05.09.2024. ***