***
А ми пили ржавую воду
із холодних, як смерть батерей,
і без сил цілували ікону,
аби вжити засохлий єлей.
а ми йшли по мокрому снігу
з Маріуполя на небеса.
А ми пили заржавлену воду
із холодних, як смерть батерей,
і без сил цілували ікону,
аби вжити засохлий єлей. Прилетіло в зеленку потрошку,
і радєйка не каже відкіль,
а у "дашки" відірвані сошки,
і повзуть бузувіри зусіль.
А калинові грона червоні,
і ти любиш мене недарма.
А в "улітці" ще сотня патронів.
І у серці ще кулі нема.
Ненарошно приляг, ненарошно,
на посічене градом гілля,
а навколо - волошки, волошки,
і зозуля кує навмання.
Ще зарано, зарано, зарано
до пробвчення і до загуд.
А сяду за фортепіано,
ще зіграю шопенів етюд.
Ми станцюємо ще наші танго
і повільно-повілтно фокстрот.
Ми від плуга сховали чепігу,
поховали останнього пса,
та пішли ми по мокрому снігу
з Маріуполя на небеса.
Ми повернемось в місто, Маріє,
із вітрами солоних штормів,
як удача насилу поспіє
відлунитись на клич журавлів.
Другие статьи в литературном дневнике:
- 24.09.2024. ***
- 23.09.2024. ***
- 22.09.2024. ***
- 18.09.2024. ***
- 17.09.2024. ***
- 16.09.2024. ***
- 15.09.2024. ***
- 14.09.2024. ***
- 13.09.2024. ***
- 10.09.2024. ***
- 09.09.2024. ***
- 08.09.2024. ***
- 07.09.2024. ***
- 05.09.2024. ***
