***
Dear Madam Vice Rector,
I thank you for the letter I received from you this morning. I must inform you that I have been undergoing treatment in Ukraine in connection with coronavirus infection for the past 2 months and it was a great surprise for me to learn from your letter about potential intentions of UAB Escolit, where I am a shareholder, to review cooperation agreements with LSMU for the implementation of innovative Intellect projects. I know that a significant part of the research on the implementation plan for these projects has already been completed, and I am grateful to LSMU and our employees for their professional cooperation. I also know that our foreign scientific partners from the UK have also almost completed their part of the research and are ready to provide us and LSMU with the results of their work in the form of ready-made cell cultures and reagents. Unfortunately, due to the financial crisis in connection with the KOVID-19 pandemic, there is some delay in financing the costs of our projects from the investing company. But I am sure that during our virtual conference, which you scheduled for June 3, 2020, many misunderstandings or doubts can be removed. At the same time, let me, dear Madam Vice-Rector, ask you to send an invitation to participate in this conference to our supervisor, Academician Alexei Verkhratsky, to whom I will send you a copy of this letter with your permission.
I remain at your disposal with the same best wishes, first of all, with the wishes of good health on these difficult days,
with respect
Dr. Alexander Tsvetkov
UAB Escolit shareholder
«Осліпни вже нині:
Вічність стоїть, повна видющих очей…»
(Пауль Целан)
Сурма босоногого ангела
Зроблена з синього повітря:
Густого – наче сльози старої берези
Пораненої диким лісовим привидом,
Що блукає одвіку стежками,
Якими ніхто не ходить –
Ніхто, навіть олені з очима-тінями,
Навіть тупоноги голкоспинні.
Сурма, що віщує День Суду
До пори, до часу, до одкровення
Схована до місячної скрині,
Що зачинена срібним замком Спінози,
Ключем, який необачно згубили
В Небі – синьому наче море
Між островами мрій.
Згубили – і не знайдуть,
Втопили й чекають,
Що впаде він на голови
Людям сірого міста диму.
Сурма
Судного Дня.
Сурма біловбраного крилатого
Ховає в собі ненароджені звуки
Як ховає зозуля
Круглі кульки народжень і втілень
У чужі батьківщини.
А ми все чекаємо
Цієї небесної музики
І все сподіваємось,
Що сторінки з чорними літерами
Писались колись – не нами,
Не безпритульними квіткарями
Немарно.
І в затишку вишневого квітіння,
в світанковій сопілці вівчара,
і, навіть, в палкості богослужіння,
все марно і тужливая журба.
Все промене і все знайде початок.
Облиште. Зайве, бо зі мною лиш
сурма в руках у янгелів крилатих
і до утра, гадаю, ти простиш.
Простиш мені нетяму від розлуки,
простиш веселку літньому дощу,
простиш кохання без цілунків,
і я тобі у відповідь прощу
такий зненацька неприязний холод,
таку пекельну вірусну весну,
всі наші дні, що розійшлись по колу,
від камінця, що кинули в Десну.
я Арина, я не Зина, Зина конченная млять,
мне питаться из корзины, куда Зине наблевать.
ну не вышла рожей я,
зато
Другие статьи в литературном дневнике:
- 31.05.2020. ***
- 30.05.2020. Плуцик
- 29.05.2020. ***
- 28.05.2020. ***
- 27.05.2020. ***
- 25.05.2020. ***
- 24.05.2020. ***
- 23.05.2020. ***
- 21.05.2020. ***
- 19.05.2020. ***
- 07.05.2020. ***
- 06.05.2020. ***
- 03.05.2020. ***
- 02.05.2020. ***
