***

Дойл Эрен
Турлаф
ты мне поверишь или
ты врежешь мне или поверешь
себя ты вверишь или смерешь

ты мне поверишь или вверишь
судьбу цыганской ворожбе,
тебе я филид, или дервиш,
решать изменчивой судьбе
органных клавиш,
ты слышишь, Эйлиш.

ты мне поверишь или вверишь
мою судьбу чужой судьбе,
тебе я филид, или дервиш,
решать недоброй ворожбе
органных клавиш,
ты слышишь, Айлиш

твой путь открыт, как Голуэй,

останься, Эйлиш, останься Эйлиш

Пусти меня, отдай меня, Воронеж:
Уронишь ты меня иль проворонишь,
Ты выронишь меня или вернешь,—
Воронеж — блажь, Воронеж — ворон, нож.

прими меня
забудь
дай мне напиться элем, Эйлишь,

ты мне поверишь, или всё изменишь,

ты с каждым _____ милеешь

В долине дождь

с тобой нанана, без тебя мелеешь,

поверишь мне, или отмеришь
доверху горечи в бокал

или заваришь игорький эль
Голуэй

услышать только, пей, лишь

мне от тебя услышать: - Пей, лишь...
Останься, Эйлишь, останься, Эйлишь

Чотири лебеді посеред сутінок людей –
Не кельтських*, ні, бо недарма Флобер
Нам казку заповів – священний скарабей
Довідався читаючи папірус – фараон помер**.
А ми й не знали! Ми – одвічні робінзони
На острові журби громадили курінь
Таки камінний. Чаші дві – зариті в землю дзвони
Гудуть і стогнуть. Вдосвіта на рінь
Прийшли три тіні з Вічномолодих Країни.
Зеленокоса річка Бойн, спочинь,
Бо досить хвилями колИсати руїни
Ти краще у майбутнє наше линь.
Там зорепад. Там ночі теплі і вогонь жаркий
Згадати змусять мертве слово давнини
Друїда й схимника. На торфовИщі провесінь рудий***
Коли смеркало оповів легенду сивини.
Таки мені – крізь чайок крик - старому волоцюзі,
Що стоптані сандалі ніс з монастиря вітрів
У Дім Двох Чаш – де віскі, ель і друзі
Де старості й журби немає й поготів.
Навколо пустка вересова й осінь.
Все зникло: ель, пастух, і друзі, і курінь…
Воно й не дивно - Фет Фіада… Це просто мрія,
Просто сон. Нікого не було. Була від хмари тінь…

Примітки:

Фет Фіада – не тільки Діти Богині Дану володіли цим мистецтвом, бо якщо навіть на святого Патріка воно не діяло… Фет Фіада – це здатність робити Сід і його мешканців невидимими, коли вони тут – поруч…

* - а таки кельтських. Старина Вільям правий…

** - всі фараони помирають. І хворі на голову теж.

*** - на пагорбах Донеголу кожен другий якщо не О’Доннелл то О’Конелл - нащадки королів… А ви як думали…

«Дні мої, мої дивні діти,
Віддав вас вольній волі.»
(Майк Йогансен)

Луна засипаних криниць
Мені кричить услід – мені, старому,
У небо дивлюсь впавши долілиць
І п’ю з хмарин важких прозору воду.
Я спочиваю у тіні дерев, які ще не зросли,
Які обабіч шляху ще не виткнулись з землі,
З блискучого насіння ще й не проросли,
І дивлюсь на істот, що вуха чималі
Не виставили з хащів кропиви
Глухої, як і мій нещасний край.
З минулого ведуть мої сліди –
Грай, конику трави, свої катрени, грай!
Я – «вічний жид» - блукаю в пошуках води
Живої – в сьогоденні заблукав,
Але живу в майбутньому –
Серед його віршів, його заграв.
Мій костур тріснув і дірявий плащ
Та я апостол. Серед темних хащ
Пророчу равликам про їх Армаґеддон,
Про Будду зайчиків і про метеликів закон
І дивлюся, як з хворої землі
Замість зела й трави
Ростуть ножі
Ростуть…

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.05.2020. ***
• 30.05.2020. Плуцик
• 29.05.2020. ***
• 28.05.2020. ***
• 27.05.2020. ***
• 25.05.2020. ***
• 24.05.2020. ***
• 23.05.2020. ***
• 21.05.2020. ***
• 19.05.2020. ***
• 07.05.2020. ***
• 06.05.2020. ***
• 03.05.2020. ***
• 02.05.2020. ***