Винил, Александр Редичкин
Тривоги на п'ятак
Винил
Скукожується листя на гілках,
у вересні знаходяться орбіти,
щоб кожен лист летів донизу. Ах -
а що іще у вересні робити,
коли задує вітер? Тільки так
летіти, та й кружляти у повітрі.
Це вересень, тривоги на п'ятак,
і дощ тобі в лице. Як хочеш - витри,
а ні, то й ні, Журитися не слід,
коли ми вдвох, кохана, все дрібниця.
Не знаю, скільки ще нам зим та літ,
але як спиться, так воно й насниться -
цей вересень, це листя на вітру,
волога ніч, твої вузькі долоні
стирають сльози. Хочеш, я зітру?
Зітру отії крапельки солоні
зі щок твоїх. Без дозволу, прости.
Одним, цілунком. Що нам зостається
крім листя, що злітає з висоти.
До того ж схожий кожен лист на серце,
чи тільки то здається так мені?
Таємний зміст кружляючіх відносин
у тім, що губи ніжні та смачні
шепочуть щось про вересень та осінь.
© Copyright: Винил, 2024
Свидетельство о публикации №124090800230
Лучшие из лучших
Александр Редичкин
Остаются лучшие из лучших,
С нами имена и голоса
Тех, кто нам дарил надежды лучик,
Но при этом не слепил глаза.
Остаются близкие по духу,
Не родные — те, кто их родней,
С кем делил житейскую непруху
Самых чёрных непогожих дней.
Остаются, кто хотел остаться,
Чтоб не прерывался разговор
Наших душ — и даже может статься,
Мы лишь тем и живы до сих пор.
8 сентября 2024
© Copyright: Александр Редичкин, 2024
Свидетельство о публикации №124090804879
Другие статьи в литературном дневнике:
