На колымском морозе калина... Василь Стус. перевод

                На колимськім морозі калина
                зацвітає рудими слізьми.
                Неосяжна осонцена днина,
                і собором дзвінким Україна
                написалась на мурах тюрми,
                Безгоміння, безлюддя довкола,
                тільки сонце і простір, і сніг,
                і котилося куль-покотьолом
                моє серце в ведмежий барліг.
                І зголілі модрини кричали,
                тонко олень писався в імлі,
                і зійшлися кінці і начала
                на оцій чужинецькій землі.


На колымском морозе калина -      
ржавой медью беды и сумы.
Ярким солнцем облита долина,               
и собором святым Украина
проявилась на стенах тюрьмы.
Так безмолвно, безлюдно в околе,
только солнце, да снежность дорог,
и катилось перекатиполем
моё сердце в зловонье берлог.
Оголённые кедры кричали,
и олень прочертился во мгле,
и сошлись все концы и начала
на вот этой чужинской земле.