Людві збагнути Божі справи
Нелегко; плани – поготів.
Не все, що золото, яскраве.
Бо скрізь – омани відчуттів.
Що має бути, то і буде.
Хоч з нами буде, хоч без нас.
І кров Христа, і спокій Будди –
Все швидко поглинає час.
Сюжет комедії та драми,
Де бійка світла та пітьми,
Вгорі написаний не нами.
Та ролі обираєм ми.
Натхнення нам тоді суфлером
Шепоче, що робити, як…
І це хоч до, хоч в нашу еру
Лунає, певно, Божий знак.
А може, все воно пусте, і
Несправжні всі ті голоси.
Чи це важливо? Бо ідеї
Від них – есенція краси.
Тому у будь-якому разі
Їх варто слухати, авжеж…
Можливо, в випадковій фразі
Є сенс глибокий, врешті-решт.
І бозна чим це відгукнеться,
Якою буде та луна…
Хоч так, хоч сяк – ні швець, ні жнець я.
Моє – це ліра. То вона
Вже не відпустить. Десь і грубо,
А десь і ніжно хай співа.
А чи потрібен Богу рупор,
Щоб донести Його Слова -
Йому все краще знати, Він це
Нехай вирішує; мою
Життєву чашу аж по вінця
Наповнив Логосом – то й п’ю)
