Евген Маланюк. Из Урожая

III

Не хлеб и мед славянства - лед, клинок.
И не Эллады сладкое звучанье -
металлом прочным налито молчанье.
Меча удар или копья бросок.

Не песня, а ручей звучащих слез.
Не волн разгул, а дела худосочность.
Стянулись в точку цельность, тяжесть, плотность.
Сталь или бронза, чтоб пронзить насквозь.


И ведь враги не сгинут, как роса.
Рабы, не разглядеть вам солнца  воли.
Эллинско-скифская краса,

да сгинешь ты на припонтийском суходоле.
Свой   Рим кордона стянет  полоса,
чтоб  рядом с Лаврой вырос Капитолий.


с украинского перевел А.Пустогаров

З „ПОЛІТТЯ”

III.

Не хліб і мед слов'янства: криця, кріс.
Не лагода Еллади й миломовність
Міцним металом наллята безмовність
Короткий меч та смертоносний спис.

Щоб не пісні — струмок музичних сліз,
Не шал хвилевий — чину недокровність, —
Напруженість, суцільність, важкість, повність
Та бронза й сталь — на тиск і переріз.

Бо вороги не згинуть, як роса,
Раби не можуть взріти сонця волі,
Хай згине скитсько-еллінська краса

На тучнім припонтійськім суходолі, —
Щоб власний Рим кордоном вперезав
І поруч Лаври — станув Капітолій.

02.1925