В селе и свечку не засветят -
луну боятся разбудить.
Луна - цветок, что желтым цветом
в саду растет, дождем умыт.
С запруд течет вода густая,
блеснет, у неба на примете,
а в бурых гнездах рядом в стае
зверята, люди и кометы.
Земля забыта под дождями,
под рыжим небом оловянным.
Для сердца эта песня - камень,
но петь ее не перестану.
с украинского перевел А.Пустогаров
Забута земля
Село вночі свічок не світить,
боїться місяця збудити,
що жовтим без наймення квітом
цвіте в садах, дощем умитий.
Густа вода спливає з гребель,
де обрії спинились в леті.
У бурих кублах побіч себе
звірята, люди і комети.
Забута земле під дощами,
під оливом рудого неба!
Ця пісня серцю наче камінь,
а все ж її співати треба.
Б. -И. Антонич. Забытая земля
© Copyright: Украинская Поэзия Переводы, 2025
Свидетельство о публикации №125012700768
Свидетельство о публикации №125012700768
Рецензии