От зноя город тяжко дышит,
а лоб его шершавый, красный...
Вокруг прохладней все и тише,
закат дрожит, мерцает, гаснет.
И вдохновенье отзвенело
и глыбою стиха застыло.
Твое иль не твое то дело,
ты сам понять уже не в силах.
"Всегда" - сквозь улиц гомон гулкий.
Без звезд судьба уснуть поэту,
жизнь разменяв свою на звуки,
червонец - в мелкую монету.
с украинского перевел А.Пустогаров
Лiтнiй вечiр
Від спеки місто важко дише,
й чоло його шорстке й червоне
під віялом нічної тиші
поволі стигне і холоне.
Тремке натхнення віддзвеніло,
застигло в мудрій вірша брилі.
Твоє чи не твоє це діло,
ти сам збагнути вже не в силі.
Крізь гамір дня незмінне “завжди”.
Заснеш,
заснеш без зір, поете,
життя на звуки розмінявши,
мов золото в дрібні монети.
Б. -И. Антонич. Летний вечер
© Copyright: Украинская Поэзия Переводы, 2025
Свидетельство о публикации №125012602882
Свидетельство о публикации №125012602882
Рецензии