И, навострив косу, за пояс
засунул солнце, как брусок.
И закатал рукав, устроя,
чтоб день широк был и глубок.
Слова в стихи, как в скирды - сено,
кладет певучая косьба.
Крылатый труд и вдохновенный
закончив, вытри пот со лба.
с украинского перевел А.Пустогаров
Косовиця
Немов брусок, гострить скінчивши,
косар за пояс сонце вклав.
Аж день розкрився ширше й глибше,
як він засукував рукав.
Слова співучих сіножатей
покошені до строф лягли.
Вже труд натхненний і крилатий
скінчився, й піт з чола зітри.
22 березня 1935
Богдан-Игорь Антонич. Покос
© Copyright: Украинская Поэзия Переводы, 2025
Свидетельство о публикации №125011107606
Свидетельство о публикации №125011107606
Рецензии