Ввижалося

Худорлява рука на папірі знайде свій спокій,
Позначаючи м'якість вугла на його тахті,
Укладаючи лірику тіла у стан глибокий –
В нерухому і пам'ятну позу, що він хотів
Вкарбувати в художні сплетіння ефірних ліній
І позначити гостру тендітність її плечей
У її поетичній поставі, доречі, гідній,
Що невплинністю часу і досі до нас тече.
Та затримує погляди наші на ній так само,
Як колись Амедео свої відвести не зміг,
Розповівши малюнком чуттєву свою осанну
І поклавши штрихи велелюбности їй до ніг...
На одному, стрімкому натхненні він візьме ноту
І покотиться подорож мрії від гарних вій
По тонесенькій шиї скоріше в інтимну вроду –
У полон до грудей, що зчиняє сердешний збій.
Далі спуститься вигином талії трохи нижче
До охайності стегон – в уявні тремкі врата,
Де і сором розтане... і – риси її обличчя
Відійдуть у минуле, та він про усе згада:
Сплинуть з пам'яті образи, жінка – чиясь кохана
І приляжуть пастелі емоцій на бік тихцем,
Як коли на його простирадлі ввижалась Анна. –
...Модільяні напише Ахматову олівцем.

03 січня 2025р.