Цей переклад присвячую О.С.Ш. з повагою!
"Хельга, Хельга!" — лунало над полями,
Де ламали один одному хрестці
З блакитними лютими очима
Та мiцьноручнi парубки.
"Ольга, Ольга!" — волали древляни
З волоссям жовтим, нiби мед,
Видряпуючи в розпеченій лазні
Нігтями кривавими власний хід.
Та за далекими морями чужими
Не втомлювалася дзвеніти,
Те саме дзвінке викликаючи ім'я,
Варязька сталь у візантійську мідь.
Забув я все, що пам'ятав у мовчаннi,
Християнські вci імена,
І твоє лише ім'я, Ольго, для моєї гортані
Солодше найстарішого вина.
Рік за роком все неминучим
Співають у крові століття;
П'яний я тягарем минулим
Скандинавського кістяка.
Стародавніх ратей я вояк відсталий,
До життя таючи ворожнечу,
Божевільних склепінь Вальгали,
Славних битв та гулянь чекаю.
Дивлюся на череп із брагою хмільною,
Бичачі рожеві хребти,
І валькірією наді мною,
Ольга, Ольга, кружляєш ти.
Эльга, Эльга гр. Мельница укр пер
© Copyright: Алексей Иродиадов Гаулиш, 2024
Свидетельство о публикации №124121008036
Свидетельство о публикации №124121008036
Рецензии