В. Кириченко - Чувство счастья, с укр

Чувство счастья

Люблю безмерно ту архитектуру,
Что в душах оставляет светлый след;
Несёт в народ историю, культуру;
В ней взгляд на красоту и Белый Свет.

Пример тому - усадьба в Кочановке,
Где пан Тарновский летом проживал,
Усилив дух дворцовой обстановки,
Его народ при жизни уважал.

Как прежде манит взор беседка Глинки,
И львы, как стражи, службу там несут,
Руины заплели с небес барвинки,
В тени дубов особенный уют.

Глаза озёр в июле так волшебны,
Они прохладой делятся сполна,
От счастья замираю задушевно,
Тону в красе родной земли до дна.

25.05.2023  18-17


Оригинал:

Почуття щастя

Завжди люблю безмежно ту архітектуру,
Що в душах залишає світлий слід,
Народу рідного відобража культуру,
Красу несе в навколишній наш світ.

Наглядний приклад є – то замок Качанівки,
Де пан Тарновський літом проживав
І всю ту красоту він залишив навіки
Народу, що його так поважав.

Як і колись – милує зір альтанка Глінки,
Там леви варту до сих пір несуть,
Руїни заплели блакитнії барвінки,
Гаї дубові затишок дають.

А в літню пору в чарівній красі озера
Дарують щедро прохолоду всім.
Від щастя почуття душа моя завмерла
І потонула в цій земній красі.

Автор стихотворения на украинской мове - Вера Павловна Кириченко -
главный редактор альманаха "Планета друзей", Ялта.