Ярослав Довган. Слова, жеста или взгляда...

 
***

Слова, жеста или взгляда то и дело не хватает
чтоб они заткнули рану
одиночества, войны.
Под звериный вой уходит
небо в землю толстошкурую,
экзотичная папайя,
справедливость от чужих.               
Ветер с воли, ты дохни -  запахни завесу драную.

И покой свой дней бинтами,
ночек глупых верхним сном
все бинтую я годами,
но из раны просочится, к черту, что ж.
Вдрызг винтовкой, в прах винтами,
бью в покой домашний, гном
все горбатей,  свеж и гож.
Скорбь в глазах из барокамер.


с украинского перевел А.Пустогаров

              ***
Часом слова, часом жесту, часом погляду бракує,
щоб заткнути вчасно рану
і самотности, й війни.
Йдуть у землю грубошерсту
небеса під рев звірячий,
екзотична маракує,
справедливосте чужа.
Вітре спокою, війни – затягни завісу драну.

Бісів спокій днів бинтами,
глупих нічок віщим сном
перев;язую роками –
з рани ж просочиться, клятий, що ж.
В пух з ґвинтівок, в прах ґвинтами
б;ю домашній спокій, ґном
тільки викривляється, дуж, гож.
Тужні очі з барокамер.