Анатолий Секретарев. Летний дождь

Нас сильный  дождь поймал на поле
И ты мне, помнишь,  вдруг сказала,
что туча в небе - наша доля,
и нас теперь дождем связала.
Лесные мокрые тропинки
с прохожими играют в прятки,
и на губах твоих дождинки,
они прозрачные и сладкие.


А погода дождливая
и счастливой бывает.
И тебя, моя милая,
дождь ко мне прижимает
Всюду мокрая эта погода.
Дед на пристани ждет парохода.
Подождет еще под дождем
и пойдет по Днепру пешком.

А дождь повис над берегами
плотины на прудах  ломает,
кого-то бьет он батогами,
тепло кого-то обнимает.
Такая выпала нам доля.
Она, как дождь, упала с неба.
В ней столько слез, в ней столько воли,
текущей жизни на потребу.

с украинского перевел А.Пустогаров

Лiтня злива

Нас дощ ловив, - ми бігли полем.
І раптом ти мені сказала:
"Ця хмара в небі - наша доля,
що нас колись дощем зв'язала."
І я згадав палкі хвилини,
сторонніх погляди короткі,
і на вустах твоїх краплини,
такі прозорі і солодкі.
Приспів:
Літня злива, щаслива,
хай іде, не вгаває.
Це тебе, моя мила,
дощ мені повертає.
Мокрий ліс, мокра лава.
Дід чека пароплава.
Почекає ще трішки,
та й Дніпром піде пішки.
А дощ висить над берегами,
шумить в ставках, ламає греблі.
кого періщить батогами,
кого бере в обійми теплі.
Тож не цураємося долі, -
вона, як злива, йде від неба.
В ній стільки сліз, в ній стільки волі...
Дощі ідуть, і жити треба.

https://www.youtube.com/watch?v=Ek41gTyvI-8