Така любов
Хлопець так умів любити,
Як ніхто з отих міських гульвіс:
На слобідку - вгору, ніби вниз! -
Біг, немов несамовитий.
Подивися, білий світе, -
У кохання ж бо нема завіс!-
Вірний, не червоні квіти,—
Клапті серця любці він приніс.
А вона, жбурнувши «смішно»,
Узяла букет розкішний
I кімнату почала мести.
Вiн сказав: -Ти бачиш, пісне,
Я тобі зробив корисне, -
Мо', тепер мене полюбиш ти?
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Свидетельство о публикации №121080606723