"АНАТОЛІЮ СИНИЦИНУ"
Як прощались, були молоді.
I пішли ми у всесвіт широкий,
У майбутнє прямуючи кроки, -
Й не зустрілися ми відтоді.
Все ж я бачу тебе, сіроокий,
Крізь просторище й безліч подій.
Юність - твій нерозлучний водій,
I тебе не постарили роки.
Скажеш: - Друже, ну як же це ти:
Діалектику перемогти?
Все життя — у зеленім розмаї?
Рідний мій, я тобі відповім:
В того молодість завжди буяє,
Хто колись-то розставсь молодим.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Анатолiю Синицину
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080602494
Свидетельство о публикации №121080602494
Рецензии