Листи
Не папірці - шматочки серця звідти
Приносила ти, пошто польова.
Були в його трикутничках слова -
Як любощів, пропахлі боєм, квіти.
Iще останній лист, дощем розмитий,
Мене щоденним святом назива, -
Я ж не дружина вже, а удова!
I дивляться на захід марно діти.
"Цілую сяйвочко моє в імлі
Берліна - та нехай по всій землі
Нас дражнять, як в селі, семенчуками..."
Та ось вручила пошта польова
Не біль, не ласку, надмогильний
Моє жадання! Я ж іще жива.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Свидетельство о публикации №121080507238