"ДІВКА"
Матрос у місті розмовляв з дівчиною
Очима: «Лю?» Вона ж кивком:«Авжеж!»
Солдат в полку допитувавсь про те ж,-
Відповіла: - За тебе і загину я.
- Ні, ти така, що навіть не помреш!
- Яка ж така? - Як ластівка, невпинная.
- Що ж, через це любов моя пташиною
Летить до тебе повз вогонь пожеж!
Любила й інших, тільки не коханими
Були усі, а браттями названими.
Де йшла посестра, там зникала мла.
Лиш тi запобігали стріч з Людмилою,
Хто лiз узять Одесу нашу силою, -
Бо дівка кращим снайпером була.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Дiвка
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080401595
Свидетельство о публикации №121080401595
Рецензии