"ІВАН ПІДКІВКА"
- Тож ж я - Іван Підківка, а не квітка,
I кулі бджолами не назовеш! -
Матрос летить — землі немає меж! -
Туди, де німець строчить швидко-швидко.
Загибель... - Hi! Коротка в тебе нитка,
I я - не шовк,— це треба знати теж!-
Він чує: - Синку, ти не пропадеш... -
Він знає: це Одеса... Все їй видко...
Та ось - упав... I руки уперед
Простяг, - немов дунайський очерет
Вхопити хоче крiзь iмлу криваву...
Але ворожий кулемет ущух.
Братва звелася - моря дужий рух
I з нею - вiн: з вогню - у вічну славу.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Iван Пiдкiвка
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080401563
Свидетельство о публикации №121080401563
Рецензии