"ДО ДУНАЮ"
Дунаю мій, замовк матроський спів,
А ти мені у душу глянув зірко:
- Відчалюєш? А ще на лобі зірка!
А ще ж із чорноморських ти братків!
Коли б ти знав, як тяжко це i гірко
Твій справедливий відчувати гнів, -
Немов за ноги ти мене вхопив
I в бескид обернулась безкозирка.
Та ось іду придушений... Але
Хай вороння не коверзує зле,
Тебе, блакитний велетню, зв'язавши:
Ти поруч з кров'ю бігтимеш в мені,
Слов'янський батьку, світоче в борні,
I шлях мій - звідси і сюди! Й назавше!
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
До дунаю
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080401537
Свидетельство о публикации №121080401537
Рецензии