"УКРАїНІ"
Старовині поставивши загати,
Ти вишками та щоглами торкалась
До майбуття. Заводів творчий галас
Котився ген у простір твій строкатий.
Ти одяглася в сяйво, рідна мати,
Вквітчалась нивами, підперезалась
Синесеньким Дніпром,- співати? Зараз!
Твої пісні - хто б не хотів їх мати?
Але глушить їх тупiт орд ворожих -
Аж курява, як ніч, лежить на рожах!
Твою красу псують, плюндрують, крають...
Всю міць свою, всі прагнення правдиві
З народами-братами злий у гніві
I гнів у помсту оберни безкраю!
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Украiнi
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080401447
Свидетельство о публикации №121080401447
Рецензии