"ЗАКОХАНІ"
Хлопчак з дівчатком зовсім не вродливі,
А принесли у гай таку красу,
Що птаство їм аж воздало ясу.
З усіх галузок розіллявши співи.
Під місяцем, у солов'їній зливі,
Що грає, променіє навису,
Та перетворюється у росу,
Вони стоять - натхненні, мовчазливі.
Десь в гущині почав гукати сич -
Псувати їхню дивовижну ніч,
Зглушати пісню першої любові.
Але дарма! Хоч згасне молодик -
Уже вони закохані навік
У потаємне, чарівне, казкове.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Закоханi
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080307263
Свидетельство о публикации №121080307263
Рецензии