"ЛЕЛЕКА"
На башті палацу він байдики б'є -
Незграбний такий, чудернацький.
Ось дзьобом тріщить замість цяцьки.
Чи, може, на думці серйозне щось є,
Звичайно! Він грає про щастя своє,
Задравши голівоньку хвацьки,-
Бо дім потрусили багацький,
Гніздо ж його ціле й до хмар дістає.-
А міг би лелека й не грати -
Якби запалали палати,
Коли до панів завітала біда.
Тепер його слухає школа.
Навколо - весна ясночола,
I дзьоб у лелеки підвівсь, як дуда.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Лелека
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080306973
Свидетельство о публикации №121080306973
Рецензии