Гiгантськi кроки
Гей, вдармо в землю чобітками сміло,
Щоб не здогнав і найпрудкіший кінь!
З розгону так себе у небо кинь,
Щоб ти летів і геть усе летіло!
Хай так у вишині кружляє тіло,
Щоб, наче крила, плескотіла синь,
Щоб десь-то загубилась власна тінь,
Щоб раптом у долоню хмарка сіла!
Матусі колом оточили нас:
- Ой леле! Годі! Вже додому час!
- Ох, неслухи! Який од них неспокій!
Проте хитнувся стовп, земля і вись,-
Ми линемо: - Гей, всесвіте, дивись:
Ми ще малі, та в нас гігантські кроки!
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Свидетельство о публикации №121080306695