«ГОСТИНЦІ»
Не прощався з родиною - нiколи!
Батько знявся, як вітер,
I крізь темряву — око хоч виколи! —
Перенісся у Пітер.
Ми чекаємо тата з гостинцями,
Тільки мама щось плаче.
Поміж діти ллємо через вінця ми
Мрії світлі дитячі.
Повернувся... Таке нацвірінькали:
Ані крихти «від зайця» - як інколи!
Лиш веселий аж надто!
Пхе, навіщо нам залишки заячі? -
Бачив Леніна тато,
Революцію з ним починаючи!
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Гостинцi
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080305763
Свидетельство о публикации №121080305763
Рецензии