Павел Панченко (1907-1994)
"ЛЕСЯ"
Така вже тендітна була, тонкорука,
Все ж камінь найтяжчий на гору несла.
Хоч падали перли гарячі з чола,
Та захват відбився в очах, а не мука.
Як ношу ронила — земля аж гула!
Всі слухали: що там, під хмарами, грюка?
В розколину хутко ховалась гадюка,
Йшла месниця знов - до оселi орла.
Ось, ось вже вершина... Край прірви як стане, -
Нема вам на світі рятунку, тирани!..
Та впала в знемозі, слабка і гнучка...
Той камінь надгробком їй став незабутнім,
Ті перли піснями з'явились в майбутнім.
В піснях - України велика дочка.
"Мандрiвники". Сонети. 1965 р.
Леся
© Copyright: Павел Панченко, 2021
Свидетельство о публикации №121080204844
Свидетельство о публикации №121080204844
Рецензии