Ярослав Довган. Взять с собою море...

***
Взять с собою море, до дома
во рту довезти хоть  немного.
Дома будешь слышать среди содома,
как  мягко играет оно под порогом.
 
Тряский путь и во рту болтанка,
упругая, за волною прется волна.
Слов медузы жалко бьются о камни,
дорогие соседи - какого рожна!

Что-то хочешь сказать им, но море
их окатит и весь вагон,
чайка вдруг беседу запорет
и по ветру  махнет в свой птичий Сайгон.

Дома славно, где море  - зеленое,
бьет в порог, присолило дни.
Лишь порой не хватает Алены.
Воспоминания несказанно нежны.


с украинского перевел А.Пустогаров

*   *   *

Взяти море з собою додому -
в роті його довезти, хай яке.
Вдома чутимеш серед содому -
грає собі під порогом, м'яке.

Шлях тремкий, хитавиця у роті -
хвиля за хвилею преться, пружна.
Слів медузи жалкі б'ються в ґроті -
милі сусіди - якого рожна!

Схочеш їм щось сказати, а море
бризне на них і на цілий вагон.
Чайка раптом розмову запоре -
з вітром майне у чаїний Сайґон.

Добре вдома, де море зелене
б'є об поріг і присолює дні.
Тільки часом бракує Олени -
спогади про невимовно щадні.