Снiг зi Львовом горщики побили...
Товаришували ще торік,
та нема на дружбу в грудні сили,
наче не зустрінуться повік.
Дощ до Львова ходить, ніби рідний,
краплями малює по вікні.
Дощ і дощ, і снігу все не видно,
і чомусь образливо мені.
Я сказав би снігу: кинь погорду.
Я сказав би Львову: замирись,
але львівську звабив дощ погоду...
Та шепочуть краплі: не журись,
а радій життю, люби, кохайся,
дощ у грудні – Львова тайна суть...
Не журись, на сніг не ображайся,
тільки парасольку не забудь...
Свидетельство о публикации №119122502733
Не уверена. С подстрочником заминка вышла, подсказать некому.
Грустно-шаловливое настроение, но с примесью оптимизма-таки.
Набросала пока так: http://stihi.ru/2024/02/12/430
Снег и Львов опять "горшки побили",
В прошлом с обещаньями сращён.
В декабре дружить иссякли силы,
Будто и не встретились ещё.
Дождь по Львову ходит безобидно,
Каплями рисует по окну.
Дождь и дождь, а снега всё не видно,
Я в печаль обиды боль воткну.
Но сказал бы снегу: брось презренье;
И сказал бы Львову - замирись!
Плачет город - вновь без настроенья.
Шепчут капли: всё пройдёт, молись.
Радуйся. Влюбись,.. всё может статься,
Слёзы в декабре для Львова - суть,
И на снег не стоит обижаться,
Только зонтик дома не забудь.
12.02.2024 - 1-11
Наталья Харина 12.02.2024 09:32 Заявить о нарушении