Е. Плужник, переводы с украинской мовы

Євген Плужник (1898 - 1936) / Вірші
Евгений Павлович Плужник (укр. Євген Павлович Плужник; 14 декабря 1898, Кантемировка, Богучарский уезд, Воронежская губерния, Российская империя — 2 февраля 1936, Соловецкий лагерь особого назначения, Соловецкие острова, РСФСР, СССР) — украинский поэт, прозаик, драматург, переводчик, лексикограф.
 
* * *
оригинал:

Надходить дощ. Шумлять бліді берези...
Рвуть блискавиці сірих хмар рядно...
А дужий грім зустрів такі діези,
Що злякано дзвенить вікно!

Тікає день. Скриплять вози на греблі...
Під чередою стогне оболонь...
І раптом шріт — дрібні перлові краплі...
І знову вітер, гуркіт і огонь.

І вже туман пливе, бреде над полем,
Щоб за хвилину сонцем розцвісти,
Щоб навіть я з надією та болем
Твої старі перечитав листи!

* * *
мой перевод:

Дождь начался. Шумят в бору берёзы ...
Зарницы рвут навесы облаков...
Гремят, как пушки полковые, грозы,
Испуганно звенит окно!

Уходит  день. Скрипят телеги  в поле ...
Под колесницей стонет оболонь ...
Дробятся капли мелко поневоле ...
И снова ветер, грохот и огонь.

Туман плывёт, бредёт над серым полем,
Чтоб за минуту солнцем расцвести,
Чтоб я с надеждой и щемящей болью
Твои ко мне перечитал листы!

19.11.2019 14-50

* * *
оригинал:

Торгуємо усім, чим тільки можна,-
Словами, дровами, життям, сукном...
Та на аршин лягла рука не кожна,
— Як і раніше, мрію за вікном.

Що я продам? Мій крам — від мрій утома,
Широке серце й бідний олівець!
Річ світова, і річ давно відома —
Який вже там ще й з мрійника купець...

Та знаю, вірю — через дні і муку!—
Ось підпереже землю мить така,—
І над базаром стисне мрійну руку
Упевнена долонь робітника!

* * *
мой перевод:

Торгуем всем, чем только можно -
Дровами, жизнью, словом и сукном ...
Рука - аршин измерит осторожно...
- Мечту как прежде вижу за окном.

Что я продам? Мой скарб - надежд усталость,
Души размах и бедный карандаш!
Во всём давно такая обветшалость -
Мечтать не стоит - что уж там продашь?! ...

И знаю, вижу - через дни и муку, -
Перепояшет землю тот момент -
Сожмет мою мечтательную руку
Ладонь раба восставшего - цемент!

19.11.2019  15-10

* * *
Оригинал:

Попоїм, посплю... Щасливий ніби.
Роздобув собі штани нові!
Тільки очі так немов у риби
Та на в'язах мулько голові.

Дотягнусь, пурну — і буде тихо!
Мудреці!
Через віщо серце ніби віхоть
У чужій невимитій руці?

* * *
Мой перевод:

Поем, посплю ... Счастливый вроде.
Штаны себе надыбал новые!
Глаза как рыбьи в омуте-воде,
Да неудобно рыбьей голове.

Настанет день - и будет тихо!
Невдалеке...
И сердца клок повиснет лихо
В чужой не вымытой руке.

19.11.2019  15-20