***
И не мечта, а мания. И сам не рад.
И мне она еще не раз икнется:
раскрывши книгу наугад
над строчкою моей читатель улыбнется.
Но это будет позже. Не теперь.
Пока еще я жив и не пропащий.
Я вольный зверь. Я самовольный зверь,
залегший неподвижно в чаще.
Ловцы подходят цепью по росе.
Но улизнуть мне стало легче.
Поэт боится смерти, как и все.
Ну, разве что чуть меньше.
С украинского
Це навіть вже не мрія, а мана.
Чомусь тобі нав’язливо імкнеться,
Як, розгорнувши книжку навмання,
Хтось, може, над рядком твоїм всміхнеться.
Та це – колись. А доки ти не звів
До неба зір, благальний і пропащий, —
Ти вільний звір. Свавільний, сильний звір,
Що зачаївся нерухомо в хащі.
Ген розбрелися широко ловці,
Та їх тобі обходити не вперше.
Поет боїться смерті, як усі.
Ну, може, зовсім-зовсім трохи менше…
Квітень 2009
Александр Ирванец. И не мечта, а мания...
© Copyright: Украинская Поэзия Переводы, 2019
Свидетельство о публикации №119051702206
Свидетельство о публикации №119051702206
Рецензии