Юрий Андрухович. Этюд с ворОнами

На этом свете столько ирреального,
но мы отыщем твердую основу
в декабрьском пиве возле кафедрального,
где серый день мурлычет боса-нову.

И оттепель покуда не остынет.
Автобусы приходят и уходят.
И наши кружки - расписная глина,
янтарная колышется в них подать.

Мы молим: "пусть тепла пошлют нам зимы",
как вымерзшие лозы винограда.
Вороны - черные над нами херувимы,
вершат на башне темные обряды.

И тает снег, свалившись наземь с крыши.
Соль и песок растопчут ноги наши.
Теплом в студеные мы кружки дышим
и черные над нами крылья машут.

с украинского перевел А.Пустогаров

Юрій Андрухович – Етюд з воронами

На цьому світі стільки ірреального
шукаємо тверду земну основу
грудневе пиво біля кафедрального
і сірий день мугиче боса-нову

відлига як сльоза над містом лине
автобуси приходять і відходять
і в наших кухлях писаної глини
колишеться гірка бурштинна подать

ми так цього тепла затято прагнули
як вимерзле пагіння винограду
ворони ці маленькі чорні ангели
збирають на фронтоні чорну раду

і тане сніг в якому так намішано
пісок і сіль тяжкі земні мірила
а ми в холодні кухлі тепло дишемо
і дивимось як мають чорні крилаu