Слово

  Леся Украинка

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб'єш...

Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.

Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
               
              Слово

Слово  моё ,почему  ты не   сталь,
Чтобы искриться в бою, как  металл?
И почему не безжалостный  меч,
Что  у врагов снимет  головы с плеч?

Слово моё - закалённую речь,
Словно из ножен,  могу я  извлечь,
Но моего сердца кровь ты прольёшь,
Сердце тирана клинком не пробьёшь...

Я заострю , сколько  сил хватит мне,
Слова клинок закалю  на  огне,
Будет искриться мой меч на стене,-
Чужим на утеху,горестью мне.

Слово – оружье, едины с ним мы,
Оба  погибнуть  в бою  не должны,
Меч  в руках братьев  и смелых речей
Пусть остановит  любых палачей.

Звякнет клинок  по железу оков,
Эхо  пройдёт по твердыням врагов,
Встретится с бряцаньем  новых мечей,
Звоном иных,  не тюремных  ключей.

Мстители смелые примут мой  меч,
Кинутся в бой, злодеянья  пресечь,
Слово моё послужи всем   борцам ,
Лучше чем служишь усталым  рукам!