Людмила Юферова. Мне августовский ветер...

Людмила Юферова. Який ти теплий, вітрику, у серпні

Мне августовский ветер шею греет,
Целует, замирает на щеках...
От шёлковых касаний сердце млеет,
Дрожит улыбка на моих устах.

Он обжигает зноем склоны балки
И жаворонков с поля гонит вон.
А в небе тучи выстроили замки,
Мне посылают солнце из окОн.

С ним не грозит степИ озноб простуды.
Спит степь в венке. Как грустно ей одной!
Скажи мне ветер, что же дальше будет
С моею исковерканной судьбой?

О, ветерок! Смутьян мой легкокрылый!
Уймись и не тревожь печаль мою!
Я летний сон ещё не отлюбила
И августовский вермут в душу лью.

С украинского 02.10.18.

*  *  *

Який ти теплий, вітрику, у серпні,
Твої цілунки – ніжність на щоках!
Від дотиків шовкових серце терпне,
І посмішка тріпоче на вустах.

Ти вперто смажиш вибалкові схили
І жайворонків гониш зі стерні.
А в небі хмари замки спорудили,
З відкритих вікон сонце шлють мені.

З тобою степ не відає застуди,
В серпанку снить у гордій самоті...
Скажи мені, що буде, що ще буде
В моєму перезрілому житті?

О, вітрику, бентего легкокрила!
Приляж, мій віртуозний скрипалю!
Я ж літню казку ще не відлюбила
Й вино серпневе в душу тільки ллю!