***

Леся Украинка

 Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
 Так міцно, щільно, і закрить од світа,
 Я не боюсь тобі життя одняти,
 Ти будеш мов руїна, листом вкрита, —

 Плющ їй дає життя, він обіймає,
 Боронить від негоди стіну голу,
 Але й руїна стало так тримає
 Товариша, аби не впав додолу.

 Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
 А прийде час розсипатись руїні, —
 Нехай вона плюща сховає під собою.
 Навіщо здався плющ у самотині?

 Хіба на те, аби валятись долі
 Пораненим, пошарпаним, без сили
 Чи з розпачу повитись на тополі
 І статися для неї гірш могили?

1900

             Леся Украинка

Хотела я, как плющ, обнять тебя,
Надёжно , крепко защитить от света,
Не погубить,оберегать любя,
Руина  будет так листвой  согрета.

Ей плющ даст жизнь , укроет от невзгод ,
Обороняя наготу от боли,
Но и руина свой удержит свод,
Не даст упасть  товарищу  на воле .

Им будет хорошо, как нам с тобой.
И , если час придёт,  руина  рухнет,
Пусть плющ мой похоронит под собой,
Быть одинокой мне не хватит духа?

Зачем мне  доля , чтоб в пыли  без сил
Лежать потрёпанной,израненной в неволе,
Что для меня похуже всех могил , -
Цепляясь, обвивать холодный тополь?

Художник:Барбара Фелиски