Кожен мій подих,кожен мій рух
У цьому всесвіті,знаю, уперше.
Рухаюсь сходами, в борг не беру,
Та лише й досі,чомусь, дуже вперта.
Як неприборканий кінь-жеребець.
Ні, як червона бриклива кобила.
Вогненна грива, у серці – рубець,
Завжди стриножена – щоб не блудила.
Щоб не згадала, що батько – Пегас…
В стайні є місце – та я ж дикувата!
Волі вдихнувши єдиний лиш раз,
Знаю, напевно, як шлях обирати!
Виростуть крила і перший політ
Буде неспинним до Світла і Неба!
Мрії-вітрила – душі заповіт…
Та мені більше нічого й не треба!!!
1.09.2018
Дикувата
© Copyright: Еременко Губарева Ирина, 2018
Свидетельство о публикации №118090208665
Свидетельство о публикации №118090208665
Рецензии
Мені це нагадує Україну. Дякую!
З повагою й теплом душі, В.
Виктория Волина 25.06.2020 16:54 • Заявить о нарушении
З повагою й теплом душі, В.
Виктория Волина 25.06.2020 16:54 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.