Лина Костенко. Был ранний час, акации дремали...
Был ранний час. Акации дремали.
Ещё росу не сбросили кущИ*.
Мы шли вдвоём и вишни осыпали
Свой нежный цвет на травы и хвощи.
Днепровских плёсов в тишине касалась
Речная чайка согнутым крылом.
Пурпурным солнце нам с тобой казалось,
Восход казался нереальным сном.
Мы шли. Нас цветом вишни осыпали.
Здесь вечно нашей памяти бродить.
Был ранний час. Акации дремали...
Молчали мы, чтоб их не разбудить.
*кущИ(укр) — кусты, заросли
С украинского 17.01.18.
* * *
Ранесенько, акації ще спали,
росою ще не сплакались кущі,
ми йшли удвох, і вишні осипали
рожевий цвіт на трави і хвощі.
Стояла тиша. Плесо придніпрове
торкала чайка, вигнуте крило.
А сонце, сонце, сонце - пурпурове! -
такого ще ніколи не було.
А ми ішли. Нас вишні осипали.
Ще довго пам’ять буде там ходить.
Ранесенько, акації ще спали...
Мовчали ми, щоб їх не розбудить.
Свидетельство о публикации №118011705988
Я в захваті від її віршів і в неменшому захваті від Ваших перекладів!
Щиро дякую Вам, Аркадій, за Вашу роботу!
Міцного здоров`я Вам і усіляких гараздів!
З теплом душі,
Наталья Днепровская 02.04.2019 11:52 Заявить о нарушении
Здоров`я - це та річ, якой більш за все недостає...
І Вам усього найкращого!
Аркадий Равикович 02.04.2019 17:33 Заявить о нарушении