Лина Костенко. Дождь - словно душ...

Ліна Костенко.(нар.1930)Цей дощ – як душ...

Дождь — словно душ: и тешит, и ласкает.
Сады цветут. Ликует Человек.
И соловьи заходятся — Ла Скала!
Чернобыль. Зона. Двадцать первый век.

Дворы в сирени тонут — сердцу мука,
Стоит сирень одной стеной сплошной...
Как субмарина прёт на нерест щука
И гуси возвращаются весной.

Растут кленочки сквозь заброшенные ганки*
Народ, что жил над Припятью, исчез.
А в Рыжем лесе выросли поганки,
И Смерть — один грибник на целый лес.

*ганок(укр) - крыльцо

С украинского 15.01.18.

Цей дощ – як душ...

Цей дощ – як душ. Цей дощ такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.