Л. Костенко. Звенят в ведёрках льдинок веретёнца

Ліна Костенко.(нар.1930) Дзвенять у відрах крижані кружальця

Звенят в ведёрках льдинок веретёнца.
Село в снегах, и вихрь тропу замёл.
От старой груши пар восходит к солнцу:
Ей, видно, снится полный груш подол,

Июль, отары туч, ветра и грозы,
Огни свечей и душ прозрачных круг.
А окна спят; мороз сковал им слёзы
И стаи рогачей летят на юг.

Труба успела снега наглотаться,
Упал забор — и починю — навряд.
Воспоминанья в хате той теснятся,
А в летний день под грушею сидят.

Забор и хата, ветви старой груши,
Детали почерневшие телег
О временах напоминают лучших.

И тропка, на которой только снег...

С украинского 11.01.18.

«Дзвенять у відрах крижані кружальця…» Ліна Костенко

Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
 Старенька груша дихає на пальці,
їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
чиясь душа, прозора при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
 і тин упав, навіщо городить?
Живе у тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
 і кияшиння чорне де-не-де,
все згадує себе в свою найкращу пору.

І стежка, по якій вже тільки сніг іде…