Людмила Юферова. Как же мне на свете жить спокойно

Людмила Юферова. Як менi на свiтi жить спокiйно?

Поиски покоя — труд напрасный!
Боль в душе жаринкою печёт.
Сотня бед уверенно и властно
Мне уселась прямо на плечо.

Жизнь свою по ветру разметала
В хлопотах о каждом и о всех.
Ослабела и с трудом, устало
На опушке закопала смех.

Радости неведомы мне стали.
Полон каждый день проблем, тревог.
И под солнцем все цветы завяли,
И на грядках зной спалил, что мог.

Пара мыслей в голове осталась -
Хоть сама с собою говори!
Боль моя — родительская старость,
Грустные, бесхозные дворы!

А ещё обидно то, что доня
Оказалась с мелкою душой,
То, что жизнь — безумная погоня
До черты домчала роковой.

С украинского 25.11.17.

Як менi на свiтi жить спокiйно?

Як мені на світі жить спокійно?
Вічний біль жариною пече,
Сотня бід упевнено й надійно
На моє усілася плече.

Я життя своє розпорошила
У турботах про усе й усіх,
А тепер я стомлена й безсила,
Десь під лісом закопала сміх.

Перестала взагалі радіти,
Бо проблеми кожен день несе,
Бо спалило люте сонце квіти
Й на городах висохло усе.

Тільки й того, що думок зосталось –
Хоч сама з собою говори!
Як в мені болить батьківська старість
І украй запущені двори!

А іще з думок не можу стерти,
Що в доньки така мілка душа,
Що життя шалені кілометри
Добігають поділки «межа».