У безодні страждання облиш
У безодні страждання облиш,
Знаю вигризуть миші обличчя,
Але ти кричати не смій,
Прийде час блукання у стінах.
Там століття як година мине,
Не ступай слідом за мною,
У канаві слизькій пропадеш,
Якщо з темряви ногу не виймеш.
Чуєш знову цокотіння зубів,
Чому ти застиг, не смієшся?
Твій давно закінчився світ,
А в моєму радіти не місце.
У безоднi страждання облиш
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117082410691
Свидетельство о публикации №117082410691
Рецензии