Лина Костенко. Лес - он живой

Ліна Костенко.(нар.1930) Цей ліс живий

В.Ц.

Лес — он живой. Добром сияют очи.
Шумят ветра у леса в голове.
А старцы-пни, уроды-поторочи*,
ведут хронограф тишины в траве.
Дубовый Нестор пялится сквозь пальцы
на белый вальс торжественных берёз.
И сонный гриб в смарагдовой фуфайке
дождя напился и за день подрос.
Багряный солнца шар сквозь тень лесную
и тучи — проектирует кино.
А на пеньке под сивою сосною
медведи забивают домино.
Сверкают малые озёра с интересом,
качает облако уставшие громЫ.
Поедем, чтобы пообщаться с лесом,
а уж потом смогу я и с людьми.

*поторочь, потороча — призрак леса, урод, страшилище.

В. Ц.

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.