Лина Костенко. Я слушаю, как дождь...

Ліна Костенко.(нар.1930).Послухаю цей дощ.

Я слушаю, как дождь подкрался, озорник.
Звук жестяной воды, на лужицах разводы.
Лишь миг, лишь миг, один лишь только миг,
невольно оглянусь, а это — годы, годы!

А это уж века. В том -  радость и беда,
в туманностях души, а может Андромеды -
я в мантиях дождя, прозрачна, как слюда,
иду к живым и вспоминаю мертвых.

Целую все леса. Спасибо скрыпалю*.
Он хорошо сыграл для вас моё явленье.
Я дерево, я снег, я всё, что я люблю.
И, может, в этом суть моя и назначенье.

*скрипаль(укр) — скрипач

С украинского 23.04.17.
Из книги «Річка Геракліта”. Стр.269

* * *
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди -
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.