Себе рятуючи в болоті
Застигло серце у скорботі,
Глибока рана тягне вниз,
Лиш смерть сміється за спиною,
Її обличчя і криваві сльози,
Гнила мотузка в забуття.
А я гребу руками попіл,
Неначе моторошний сон,
На дні убиті оживають,
І тягнуть в темряву сліпу.
А я не чую більше болю,
У серці криком і жахіттям,
Минула радість і життя.
Себе рятуючи в болоті,
Я не вблагав руки ні в кого,
Я сам тягнувся із пітьми,
І слизу, піни наковтавшись,
У бідноті я бачив рай.
А ти стояла і мовчала,
Монети кидаючи вниз,
Я повернуся дуже скоро
З безодні вільним і хмільним.
Себе рятуючи в болотi
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117041504659
Свидетельство о публикации №117041504659
Рецензии