Лина Костенко. Названье есть, а речка исчезает

Ліна Костенко.(нар.1930) Ще назва є, а річки вже немає

Названье есть, а речка исчезает.
Усохли вербы, рвов затерян след.
Лишь кряква, ковыляя, огибает
остатки топи, коей сотни лет.

И только степь, с жарою небывалой,
два озерка, ряд высохших ракит,
и в небе аист, от жары усталый,
а на столбе гнездо его торчит.

Очнись, река! Вернитесь птичьи трели!
У берегов потрескались уста.
Не знают пёстрых лук* твои апрели
и светит зной скелетами моста.

Стоят мосты над руслом мёртвой речки.
Заходит аист, на который из кругов?
И камыши, как траурные свечки,
идут гурьбой вдоль бывших берегов...

*лука(мн.луки) - изгиб, пойменная излучина реки

С украинского 08.04.17. Из книги «Річка Геракліта” стр.180

* * *
Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
і дика качка тоскно обминає
рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерявин проблиски скупі.
І той у небі зморений лелека,
і те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річенька? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
і світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
ідуть уздовж колишніх берегів ...