Лина Костенко. Мой бедный лес...

Ліна Костенко.(нар.1930)Біднесенький мій ліс

Лес задубел под сотнями ветров!
Разлука его мысли занимает.
Подкрался листопад из-за дубов
и роща золотой парик снимает.

День синий, как капусты поздней куст.
Прошли дожди и время холодов настало.
Мой бедный лес! - на крыльях тяжкий груз,
грибы исчезли, как и не бывало.

Мой бедный лес, тебе уже пора?
А может в осени ещё побудешь?
Птиц возвратишь, их серебро пера,
оденешь листья и зверят разбудишь?

«Про что, про что» - скрипит сосновый кряж?
И капли солнца янтарём искрятся.
Кикимора хохочет среди чащ
И мне к тебе по снегу не добраться.

Ветра завоют, как порожний жбан.
Пути порошей заметёт колючей.
Стеклом толчёным упадёт туман
и первый иней разукрасит сучья...

Из книги «Річка Геракліта”. Стр. 84

С украинского 27.02.17.

* * *
Біднесенький мій ліс, він зовсім задубів!
Він ждав мене і думав про розлуку.
Вже листопад підкрався з-за дубів
і гай знімає золоту перуку.

Синіє день, як пізні капусти.
Приходив дощ, а потім було зимно.
Біднесенький мій ліс! -він крила опустив.
Нема грибів, хоч би який мізинок.

Біднесенький мій ліс, хіба уже пора?
А може, ти ще в осені побудеш?
Завернеш птиць сріблястого пера,
одягнеш листя і звірят побудиш.

Про що, про що скрипить твоя сосна?
Зронило сонце бурштинову краплю.
І десь хихоче химородь лісна,
що я ж до тебе по снігах не втраплю.

Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан.
Дорога буде -ні туди, ні звідти.
І наче склом затовчений туман,
упала перша паморозь на віти ..