Лина Костенко. Дожди

Ліна Костенко.(нар.1930)Дощі

Ветер молнию выстругал,
туча грядёт из-за гор -
перекидным, колесом, выпрыгом
выбегали дети во двор.

Топтали сиреневый вереск,
трусили на головы хвощ.
Поднимали ужасный вереск,*
просили ласково дождь:

                «Иди, иди, дождичек!
                Сварим тебе борщичек,
                сварим борщ в бадейке,
                в поливочной лейке!»

В лохматых кустах соловьята зыркали,
как по земле и щедро, и сдобно;
то ливни ходили, сверкая, как циркули,
то мелкая мрячка суетилась дробно.

На клуне** маячил промокший бусол***,
а мы по лужам бегали бОсы,
сказывали мама и бабуся -
от дождя хорошо растут волосы.

               Гей, идите, благодатные ливни!
               Выпадайте жемчужные росы!
              Пусть напьются досыта нивы.
               Пусть девчата вымоют косы.

Будут косы блестящие, с ароматом тмина.
Зазвенят свадьбы и заручины****.
Целовать будут парни любимые,
дождями омытые кучери.

Так ужель под багряным солнцем -
благодатны браты океанские -
эти дожди, отравленные стронцием,
засвистят, как стрелы поганские?!

*(здесь) вереск в значении — визг
**клуня — летняя кухня, обычно отдельная от самого дома постройка
***бусол(укр. молдав.) - аист
****заручины — обряд сватовства, смотрины невесты

С украинского из книги «Річка Геракліта” стр.203

Дощі

Вітер блискавку виструга,
хмара насуне з-за гір -
перекидом,
                колесом,
                вистрибом
вибігали діти надвір.

Топтали бузковий верес,
трусили на голови хвощ.
Здіймали страшенний вереск,
ласкаво просили дощ:

«Іди, іди, дощику!
Зварим тобі борщику,
зварим тобі борщику
в полив'янім горщику! .. »

З кошлатих кущів солов'ята зиркали,
як по землі і щедро, і видавцем
то зливи ходили, блискучі, як циркулі,
то мжичка мала метушилася видрібцем.

На клуні стовбичив промоклий бусол.
А ми по калюжах гасали босі,
бо казали мати й бабуся -
дуже добре дощ на волосся.

Гей, ідіть, благодатні зливи!
Випадайте, перлисті роси!
Хай нап'ються донесхочу ниви.
Хай дівчата помиють коси.

Будуть коси блискучі й духмяні.
Задзвенять весілля й заручини.
Цілуватимуть хлопці кохані
перемиті дощами кучері.

Так невже ж під багряним сонцем -
благодатні брати океанські -
ці дощі, отруєні стронцієм,
засвистять, як стріли поганські?!