Щоб не лишитися без серця
Ти звик приниження терпіти,
І у очах надію гріти,
Що поруч дім, червоні квіти,
Що завжди сонцем обігріті.
І в небо хмуро поглядав,
Коли в душі точили сльози,
І відчай тіло убивав,
Господь із тіні витягав.
Щоб не лишитися без серця,
Яскравих днів лише чекав,
Боротись проти зла бажав,
Тяжке страждання забував.
Щоб не лишитися без серця
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2017
Свидетельство о публикации №117021010665
Свидетельство о публикации №117021010665
Рецензии